курінь ч. 13 ім. Олекси Довбуша

Previous Entry Share
Лисоня є Лисоня! А 20 рік поспіль - це вже не на жарт.
taras_13 wrote in kurin_13
Отак 16-18 вересня наше Довбушівське юнацтво вирішило відсвяткувати свій 20 рік народження.
Зібрались
ми на 20 00 у станиці: Гострик, Пампух, Аскольд, Хибний, Тортик і
Бублик. Зібравши виряд і бойовий настрій, ми рушили на залізничний
вокзал. Там сіли на людний поїзд Тернопіль-Ходорів. Згодом виявилось, що
ми ше забули один свій намет.Тоді ми подзвонили черговій по вокзалу і,
на щастя, вона його знайшла, і згодом тато Богдана його забрав. Решту
дороги ми їхали без особливих пригод і вчили різні вузли.

Вивалились
ми із поїзда на станції Жонівка. Через нічний туман і встелену росою
місячну доріжку ми потрохи чвалали на гору. Підйом був тяжчий, але на
нього багато часу не пішло. Далі нашим бійцям поставили завдання шукати
харчі у похмурому лісі. Там на наших шукачів вже чигала наша старшина:
Олежик і Ведмідь. Трохи потовклися а потім почали розкладати намети і
складати акуратно виряд. Ніч виявилась прохолодною і безсонною. Вже десь
через 2 години нашу стійку випробовували диверсією. Диверсія виявилась
скромною, а диверсанти - Бугай і Грузін. Ми привітали поповнення
курінної мандрівки і знову повлягались дрімати.

Перед сходом
сонця підірвались і побігли на відкриття мандрівки. А відбулось воно на
західному схилі гори на місці каплички, що нагадувала нам про те, що
1947 року тут большевики підірвали криївку такого самого юнацтва -
Українських Повстанців. Після відкриття ми вернулись назад і почали
потроху готувати сніданок. А після сніданку друг бунчужний зробив
гутірку по в'язаннях. Ці самі в'язанні наших 6 учасників застосовували у
змаганнях із таборових споруд. Це дало великий ефект як і нашим
учасникам, що набрали досвід, так і нашому мінімальному підтаборі, що
став тепер чистим, просторорим і зручним. Футбол на спеці і траві по
коліна також був веселим.

Далі ми пообідали смачно і поживно. Тим
часом 4 інструктори (Олежик, Ведмідь, Гострик, Пампух) готували
майбутню теренівку. Теренівка виявилась досить цікавою. А виграла
команда, що прагнула 10 соток=) Після цієї розваги, настала інша.
Кожному учаснику видали пов'язку із його життям. Година кулачних боїв і
місива минули блискавично. По заході сонця хтось почав складати ватру, а
хтось - готував вечерю. Ватра получилась жаркою, співочою, імпрезоваю, і
разом з тим холодна. Тоді ж на ватру прийшов ще один наш Довбушівець,
що приїхав ровером до нас вгості зі Львова - друг Людвіх (Мар'ян
Довганик).

2 години після півночі тишу таємничої і містичної гори
розітнув свист... "Алярм" - звучало від бунчужного. Заспані і втомлені
бійці зібрали однострої і свої невеликі сили і ми рушили на курган. Далі
з голим торсом трохи потовклися. ПІсля цього відбулось вручення
курінних футболок. Народ трохи померз, але пізніше ми вдягнули
однострої. Тієї ночі близько 3.30 відбувся важливий церемоніал:
складання пластової присяги другом Пампухом. Після пластового обіту,
вигуків "Слава!" і 13-ох підкидань заприсяженого, ми потроху почвалали
на місце ночівлі. Там лишився друг Ведмідь, що весь час шось хімічив до
курінної ради. Тут він став черговою жертвою - отримав курінну футболку.

Курінна
рада справляла цікаве і таємниче враження. По одному крізь оточену
вогняни стежку, юнацтво рушало до немитого казанка, в який кидали листок
зі своїм вибором. Після деякого обговорення, що закінчилось зі сходом
сонця, 13 курінь влягся поспати. Через годину ми встали і перекусили. За
півгодини зібрали речі. Потім було закриття. Ознаменувалось воно двома
відзначеними за активність і хорошу пластову поставу - Бугаєм і
Пампухом. 3 хвилини фотосесії минули миттю. Потім ми відпровадили
Людвіга і самі позакидали наплечники на спини і помарширували до
Бережан. 20 хвилин чекання поїзда ми заповнили фотосесією і купівлею
квитків. У поїзді всі кимарили без задніх ніг. Вже у тіньочку біля
Тернопільського вокзалу друг зв'язковий оголосив новий провід куреня.

Святкування
пройшло добре і надовго нам запам'ятається, оскільки пройшла успішна і
получилась найкращої протягом найближчих 5 років.

З повагою, друг Гострик (Бодько Довганик).


?

Log in