курінь ч. 13 ім. Олекси Довбуша

Previous Entry Share Next Entry
Вшанування Пам"яті Героїв Крут під Зборовом
taras_13 wrote in kurin_13
Так уже повелося, що 13 курінь щороку бере участь у вшануванні героїв Крут у Зборові. Цього року мандрівка відбулась 28-30 січня, але вже у селі Озерна.
Як ми і домовлялись, наші бійці (Андрій Гоч, Юрко Микитів, Сашко Гулька, Василь Гевко, Павло Іваськів та Богдан Довганик) зібрались у станиці на 12 30. Тут також наш юнак Юра Лехан вручив свіжоспечені і перші за історію куреня курінні співаники. Коли усі були в повній бойовій готовності, ми рушили на залізничний вокзал, де сіли на обідню львівську електричку.
Вже з перших хвилин мандрівки нас очікували несподіванки. Поруч з нами сидів львівський письменник Віталій Процюк, що безмежно втішився зустрічі з пластунами. Він нам протягом майже всієї дороги декламував вірші Шевченка, Лесі Українки і свої власні. На пам'ять про цікаву зустріч він подарував нам листок із власним віршем, а ми один із курінних співаників. Поки ми ішли до виходу, несподівано зустріли ще одного — колишнього зв'язкового Хіміка, що їхав по ділових справах до Львова.
Коли поїзд зупинився на станції “Озерна”, юнаки почимчикували до місцевої школи. По дорозі завели балачку із однією місцевою вчителькою, бабусею тернопільського пластуна з куреня імені Гавдиди. Вона чітко розказала як добратись до школи. Пройшовши майже всю центральну дорогу села, ми зупинились перед приміщенням Озернянського театру. Там перекусили і почали свої витівки. Всі повилазили на найближче дерево для спільної знимки. Місцеві невгамовні жительки села одразу зустріли це вигуками: “Бігом злазьте, ше дерево поламаєте!”. Коли ми позлізали, хтось із гурту сказав: “Але ми вже безсовісні!”. Це був історичний момент! Всі одноголосно постановили, що наша команда називатиметься “Безсовісні”.
Гамір міжнародної траси, що розділяла село навпіл, почули ще здалеку. Зупинились ми біля пам'ятника Борцям за волю України, де вирішили виконати ще одне із попередніх завдань — зняти презентацію команди на 1 хвилину 37 секунд. Зйомки обійшлися 2 дублями; всі були задоволені. Нарешті ми прийшли у школу. Було це близько 3 години обіду. Тут ще закінчували навчальний тиждень місцеві школярі, які з цікавістю спостерігали за такими чудернацькими істотами як пластуни.
Через декілька хвилин у школі нас зустрів Цибуля — цьогорічний бунчужний заходу. Він сказав нам шукати дамбу на околиці села і ознайомитись із її історією. З цим завданням ми трохи забарились, а коли прийшли у школу, зразу ж вчули гамір пластунів — з'їхались сюди команда 77 куреня імені Івана Гавдиди, 2 команди 85 куреня імені Володимира Герети із Козови, 2 команди зборівського куреня імені Омеляна Польвого і дівоча команда зі Зборова. Зареєструвавшись, провівши відкриття, нам сказали готуватись до змагу із впоряду, де кожна команда повинна була підготувати шось схоже на імпрезу, використовуючи впорядові накази. Це забрало доволі багато часу, але воно було того варте. Ватра знайомств була незвичною швидше у негативну сторону — відчувалась непрофесійність проводу. Всі із захватом спостерігали нашу імпрезу, де весь одноряд ішов на зразок ходи пінгвіна. Після виступу, одностайні вигуки: “На біс!” змусили нас знову повернутись і показати те саме. Як уже виявилось через два тижні після мандрівки, ми виграли ці змагання.
Після нічної тиші, панував безлад. Повні сил і енергії, юнаки не хотіли спати. “Дальше сон... на жаль, не міцний, але веселий. Особисто ми спали десь хвилин 20, а потім алярм, після нього спати ніхто не лягав.” - так згадує першу ніч Павло Іваськів. Алярм був десь о 4 годині ранку. На збірці капітанів, бунчужний сказав, що о 5 годині почнеться тереновий змаг. Ми довго чекали на початок змагу: хтось досипав недоспане, хтось розказував веселі історії друзям, а хтось активно готувався до майбутніх випробувань. За двадцять хвилин невиспані кухарки приготували нам сніданок. Часу на смакування їжі не було, тому ми справились за 5 хвилин. Тоді ж нам сказали, що мусять по одній людині долучити до кожної команди. До “Безсовісних” приєднався сьомий учасник — Славко Шургот із 29 куреня імені Юрія Старосольського.
Тереновий змаг був довгий і втомливий. Ми гасали з одного кінця села в інший. “...і початок теренового змагу, який був дуже веселий, але й водночас повчальний. Закінчивши змаг, всі були дуже вбиті, але після обіду знову довелось бігти на теренівку.” - продовжує оповідь пластун прихильник Павло Іваськів - “Коли вона завершилась всі були дуже задоволенні крім одного “кадра” в якого була кров під оком”. Тереновий змаг не обійшовся без незначних жертв через необережність. “Кадр” Андрій Гоч пишався свої шрамом як бойовим трофеєм. А в друга курінного Богдана була розбита права частина нижньої губи. Але нашим “Безсовісним” юнакам байдужі такі дрібниці.
Те, що кожен змерз до кісточок не зупинило нас перед символічним вшануванням молодих героїв Бою під Крутами. Смолоскипний хід почався уже із заходом сонця. Після панахиди у сільській церкві, пластуни і жителі села, яких було декілька сотень, рушили до пам'ятника борцям за волю України. Смолоскипи освітлювали обличчя схвильованого юнацтва. “Приємно було дивитись як люди міняються на очах, з всяких маленьких хлопчиків виростали і виростають козаки, які будуть завжди готові до захисту держави.” - ділиться спогадами Павло. Потім нас запросили на перегляд фільму “Імена в мармурі”. Тихенький звук та й не надто насичений сюжет фільму змусив декого навіть закуняти. Кожен розумів, що в українській історії було скільки героїчних моментів, що шоби екранізувати всі не вистачить багато років праці Голівуду.
Після ситної вечері, нам дали півгодини вільного часу перед нічною тишою. Коли ж нам сказали що пора влягатись, всі поснули богатирським сном.
Недільний ранок почався із руханок. Після сніданку, ми пішли організованим дворядом до церкви. Свята Літурнія і промова сільського отця зворушила всіх.
Закриття заходу відбулося одразу після Служби Божої на майданчику поблизу церкви. “Закриття теж запам*яталось вже не лише в серцях, а й на змерзлих кінцівках.” - згадує Павло Іваськів. На закритті нас нагородили за перемогу в інтелектуальних змаганнях, що відбувалось в неділю зранку. Як приз ми отримали набір шахів — такий самий як подарунок Крутів 2010. Після команди “Розхід!”, усі почали роз'їжджатись: хто у Козову, хто до Зборова, а хто у Тернопіль.
Кожен розумів, що такі випробування гартують тіло і дух і був щасливий що мав честь брати участь у таких заходах.

Довганик Б.

?

Log in